Що б не відбувалося в «Спартаку», якими б гнітючими не були його результати, позиції головного тренера і генерального директора червоно-білих залишаються непорушними. Більше того, вони день від дня міцніють. Чому Леонід Федун все ще вірить у Валерія Карпина? Що за вертикаль влади збудував генеральний директор колись великого клубу? Відповіді на ці і інші питання спробував знайти оглядач Sportclub.
8 серпня 2008 року Карпин зайняв пост генерального директора «Спартака». Сказати, що уболівальники зустріли цю подію натхненно, означає не сказати нічого. Людина з європейським менталітетом, Спартак до мозку кісток, молодий, відвертий, сучасний – хіба можна було мріяти про кращого менеджера після «феєричного» Андрія Червиченко, «чисто конкретного» Юрія Первака і аморфного Сергія Шавло? А після того, як новий гендир зустрівся з «партактивом» червоно-білого фанатского руху, трибуни і зовсім вознесли його до небес. Зміст розмови з уболівальниками до кінця невідомий, але після нього Карпин тут же став для уболівальників просто Валерой.
Команда зустріла Валеру не так тепло – з тріском програла удома київському «Динамо» в матчі відбіркового раунду Ліги чемпіонів, фактично позбавивши себе шансів на вихід в груповий етап. Новий генеральний директор залишатися осторонь не став і тут же дав зрозуміти, що не збирається бути маріонеткою. «Відставка Черчесова? Я подумаю. Вірніше, ми подумаємо». Таким чином, Карпин не лише заявив про своє «Я», але і ввів в ужиток нове «Ми», як би натякнувши, що з цього моменти усі питання він вирішуватиме з хазяїном клубу Леонідом Федуном спільно. Згодом, до речі, щоб не згадувати всує, президента червоно-білих Карпин стане називати або «акціонери», або «рада директорів». Наприклад: « – Скільки плануєте витрачати в міжсезонні? – Поговоримо про це з акціонерами». Ну і в такому дусі.
Відставка харизматичного і самодостатнього Черчесова стала першою цеглинкою в новій вертикалі влади імені Карпина. Можливо, тоді він діяв інстинктивно, не усвідомлюючи ще, що вибудовує систему під себе, але почало процесу належало.
Поки ж акціонерам, очевидно, хотілося бачити в тренерському кріслі іменитого іноземця, тому припало Карпину піднімати старі іспанські зв’язки. Так в «Спартаку» з’явився Микаель Лаудруп.
Запам’ятатися данець встиг хіба що інтелігентними прес-конференціями і першою за сім років перемогою над ЦСКА. Давши йому попрацювати в міжсезонні, Карпин, раптом втратив терпіння вже під час чемпіонату. Не встиг толком стартувати чемпіонат, як данець був відправлений у відставку. Формальним приводом став виліт з Кубку Росії на стадії чвертьфіналу.
«Передусім на його долю вплинули результати. Ми провели матч чемпіонату з «Москвою», програний 1:3, і не найгіршу за якістю, але що закінчилася катастрофою – 0:3 – гру на Кубок з «Динамо». Остання поразка позбавила «Спартак» єдиного шансу пробитися в єврокубки цього року. Сукупність цих чинників в корені поміняла ситуацію«. Погодьтеся, на тлі недавніх результатів червоно-білих ці »причини« виглядають, як мінімум, потішно.
Наступного ж дня після відставки Лаудрупа Карпин публічно заявив, що бере на себе відповідальність за тренувальний процес і результати команди. Таким чином, уперше з часів Олега Романцева де-факто уся влада в клубі опинилася в руках однієї людини.
Втім, через відсутність тренерської ліцензії головним де-юре Карпин все-таки стати не міг. І завжди зберігалася вірогідність, що у разі фіаско його можуть підмінити люди з клубу – ліцензії різних категорій були у помічників Сергія Родионова і Ігоря Ледяхова. До речі, завдяки ним, жодних проблем з регламентом у червоно-білих не виникало, а що відбувалося на базі, як мовиться, нікого не хвилювало. До речі, ні один ні другою ніколи не намагалися Карпина підсидіти, а чесно виконували свою роботу.
Але які цікаві події почалися потім. Як тільки Карпин у кінці 2009 року отримав ліцензію А, з клубу попросили Ледяхова і Гинтараса Стауче. Ще через рік, коли у Валерія Георгійовича з’явилася довгождана Pro, він прибрав з тренерського штабу Родионова, відправивши того на посаду президента футбольної академії. На початку сезону-2011, як відомо, з «Спартака» звільнили останнього професіонала тренерського цеху – Бориса Позднякова.
Таким чином, коли Карпин весною цього року подавав свою знамениту заяву про відхід, Федун не міг його підписати з однієї простої причини – в «Спартаку» не залишилося нікого, хто міг хоч би тимчасово очолити команду і стати в.о. Таким чином, «тимчасовим повіреним» став сам Карпин. Пошуками нового головного тренера займався він же – генеральний директор. Все замикалося на одній людині. Ось вона, вертикаль влади!
Не можна не визнати – Карпин прекрасний управленец-системщик. Можна навіть сказати – першокласний апаратник, яких немало є в інших, далеких від футболу структурах. Ось свіженький приклад: коли Андрій Тихонов, що з’явився в команді в якості громовідводу, потихеньку набув упевненості, став роздавати інтерв’ю, в яких кілька разів заявив про тренерські амбіції, Карпин повернув в команду Ледяхова. Противагою?
Що і говорити, цікаві події розгортаються останніми роками в «Спартаку». І далі буде тільки цікавіше.
Спортивні події
