Нападаючий ЦСКА Сергій Широков в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту Spotrclub Динарі Кафіскіной порівняв рівень заокеанської ліги і КХЛ, розповів про свою фізичну форму і про те, як він проводить дозвілля.
— Після Канади, встигли відчути себе армійців?Адаптувалися повністю?
— Я й не забував, що я армієць.Був ним і залишаюся.Все життя відіграв за ЦСКА.Ні за який інший клуб в Росії не виступав.Поки ж перебуваю не в оптимальній кондиції.Складно сказати чого не вистачає.Просто потрібно додавати у всіх компонентах.Шкода, що Денис Паршин травму отримав.Разом з ним у нас виходить здорово.Ми давно знайшли спільну мову.З ним я відіграв більше, ніж з будь-якими іншими партнерами.У загальній складності два з половиною роки.Зараз у нас нові поєднання.
— Наскільки швидко звикаєте до нових партнерам?
— Величезною різниці в тому, хто знаходиться зі мною в одній ланці, напевно, немає.Але все одно з тими людьми, яких знаю давно, виходить краще.Загалом, потрібно прогресувати від гри до гри.І на досягнутому не зупинятися.Йти вперед.На даний момент я закинув три шайби.Не знаю, багато це чи мало.Хоча, якщо враховувати, що на рахунку у нашої команди в цілому дев’ять шайб, то, напевно, нормально.Насправді, абсолютно без різниці, хто закидає.Головне перемагати.У передсезонних турнірах ми виглядали досить непогано.Виграли Кубок мера Москви.Але додавати ще потрібно.
— Можете порівняти стиль гри в АХЛ і КХЛ?
— Абсолютно різні ліги.Порівнювати складно.Там хлопці намагаються потрапити в першу команду.В АХЛ багато силової боротьби, що, в принципі, мені завжди подобалося.Відчував себе комфортно.І на стадіонах була класна атмосфера.Приходило по дев’ять тисяч осіб.Тут же хокеїсти набагато майстровиті, грають у пас.Ліга однозначно прогресує.З’являється все більше хокеїстів високого рівня – не лише росіян, а й легіонерів.Кожна команда намагається демонструвати свій стиль.Грати все цікавіше.Рівень нашої ліги набагато вище, ніж в АХЛ.Хокей видовищний.За тим, що зараз відбувається за океаном не стежу.Часу немає.Хіба, що в майбутньому з’явиться можливість «зачепити» той чи інший матч за участю хлопців, з якими виступав раніше.Зараз же повністю переключився на КХЛ.
— Чули про те, що в КХЛ деякі клуби в нинішньому сезоні повинні були перейти на маленькі площадки?
— Чув.Було б, напевно, ще цікавіше.Виникало б більше моментів, кидків, силової боротьби.Що глядачам не могло б не подобатися.Російський хокей однозначно нічого б не втратив.Коли граєш на великих майданчиках, часу на роздуми набагато більше.Часом думаєш, було б все-таки краще, якби коробка була поменше.Хоча в перший рік мого перебування в заокеанській лізі у мене виникали деякі проблеми.Там своя специфіка.Будь кидок стає небезпечним.Зрозуміло, що ні відразу всі клуби можуть майданчика зменшити.Але треба ж із чогось починати.Ми б могли грати і на маленьких коробках, і на великих.Нічого поганого я в тому не бачу.У Попраді ж у «Лева» маленька коробка.І ніхто проблем у зв’язку з цим начебто як не відчуває.
ВЕТЕРАНИ ПОТРІБНІ БУДЬ КОМАНДІ
— До речі, в попередньому матчі з «Лівому» ви отримали травму.Дограти не змогли.Яке ваше фізичний стан на даний момент?
— Нормальне.Мені тоді просто невдало ключкою по обличчю потрапили.Наклали пару швів.
— Шрами прикрашають чоловіків …
— Не знаю (посміхається).Це треба у дівчат запитати.В принципі, нічого страшного не сталося.Болісно, звісно.Але я намагаюся на біль уваги не звертати.У моїй кар’єрі, взагалі, якихось дуже великих травм не було.Лише дрібні.А та перемога над «Лівому», до речі, далася нам дуже нелегко.У словаків них хороша, працьовита команда.Особливо, у першому періоді було дуже складно.Ми знали, що вони стануть закидати шайби нам в зону і побіжать активно.Знову ж таки тому, що звикли грати на майданчиках поменше.І виконавці у «Лева» хороші.Є відомі як словацькі, так і чеські хокеїсти, які мають досвід виступу, як у Росії, так і за кордоном і за збірну.Наприклад, Любош Бартечко.
— Загалом, незважаючи на те що словаки – новачки, списувати з рахунків їх не можна.
— Однозначно вони себе ще покажуть.І не треба звертати увагу на те, що на старті вони програли якісь матчі.Свої очки ще наберуть.Найголовніше ж, що ми в тій зустрічі перемогли.До цього ж у трьох матчах зазнавали поразки.Ті три очки були для нас дуже важливі.Загалом, треба продовжувати працювати і шукати свою гру.Слабких суперників немає.З усіма треба бути напоготові.
— У ЦСКА може з’явитися гравець дуже високого рівня Олексій Яшин.Ви прихильник того, щоб у команді були ветерани?
— Звичайно.Думаю, вік не грає значення, якщо хокеїст високого рівня.Ветерани потрібні будь-якій команді ще й для того, щоб налаштовувати молодь на ігри.Адже вони відіграли більше нас.Відповідно, і знають більше.Що стосується Яшина, то Олексій, звичайно, хокеїст дуже високого рівня.Пограв в НХЛ.Багато на міжнародному рівні.Своєю присутністю додасть більше впевненості нашій команді.Буде приносити багато користі.У нього є чому повчитися.Я б дуже хотів пограти з ним разом в одній ланці.Что-то для себе з задоволенням би почерпнув.
Зіграв весілля ВЛІТКУ
— Зрозуміло, що вільного часу у вас мало.І, все ж, як коротає дозвілля?
— Часу дійсно не так багато.Але як тільки воно з’являється, проводжу його з родиною, намагаюся бачитися зі своїми друзями, яких ще не побачив.Ще не встиг зануритися в московське життя.Ще стежу за футболом.Коли перебував за океаном, переживав за ЦСКА.Але друзів у цій команді в мене немає.Знаю тільки з «Зеніту» Романа Широкова.Однофамільці все ж.Познайомилися ми з ним два роки тому, обмінялися майками.
— Чи є зміни в особистому житті?Ви ж збиралися одружитися.
— Хотіли ще в тому році, але не вийшло, тому що виїхали в Америку.Улюблена і там зі мною була.Тепер плануємо зіграти весілля влітку.Знайомі ми дуже давно.Навчалися в одній школі.Правда, в різних класах.А зустрічаємося вже шість років.Навіть одні і ті ж книги читаємо.Вона прочитає, потім мені віддає.В основному налягаємо на детективи.Англійська у мене поки тільки розмовний.Так що, і в Америці і тут читаю книжки тільки російською мовою.Комп’ютеру завжди віддам перевагу книгу!
— Невже не користуєтеся інтернетом?
— Заходжу в інтернет лише для того, щоб дізнатися новини.Але не тільки спортивні, а світові.Безумовно, з того, що сталося останнім часом, найбільше вразила авіакатастрофа «Локомотива».Скрізь про цю страшну трагедію говорять.Величезна втрата для всіх нас.Важко від цього відійти.Ніяк не доходить те, що це відбулося насправді.У «Локо» було багато друзів.Я добре знав Віталія Анікеєнко, Пашу Траханова, Гену Чурилова.Грали разом у збірній в одній ланці.Саша Гуськов на початку сезону їздив в Ярославль, хлопці передавали мені привіт.Я чекав якнайшвидшої зустрічі з ними.