Міша Алоян, що завоював на чемпіонаті світу в Баку єдину для Росії золоту нагороду турніру, в інтерв’ю Sportbоx.ru згадав турнірний шлях, подякував тренера і сказав, що не сумнівався у перемозі.
— Чи можна перемогу в Баку вважати свого роду компенсацією за невдачі на минулому ЧС у Мілані – прикра поразка в півфіналі турніру?
— Думаю, можна. Дійсно, тоді упустив золото зі своєї вини. Дуже добре йшов по сітці – аж до півфіналу, причому непогано боксував до третього раунду (Алоян вигравав у суперника з Монголії з рахунком 6:2, але в заключному відрізку бою прикро упустив перевагу, програвши один удар, – прим Sportclub). А потім розслабився, порахувавши, що «справа в капелюсі», і життя мене за це покарала.
— Багато порахує це свого роду хлоп’яцтвом.
— Так, тоді я був ще недосвідченим боксером, але потім перебудувався. Змужнів, виграв домашній чемпіонат Європи в Москві, і нарешті, дочекався золота ЧС. Спасибі моєму тренеру Едуарду Кравцову, за те, що він постійно був поруч і не давав розслаблятися, добре підготував мене до турніру, і я показав гідний бокс.
— У чому різниця між Алояном на двох чемпіонатах світу?
— Це зовсім різні боксери і дві різні людини. Після Мілана став більш філософськи ставитися і до боксу, і до життя – та невдача на мене дуже сильно вплинула, змусила змінити погляди. Зрозумів, що не все в житті легко дається, що для успіху треба багато працювати і терпіти, слухати свого тренера. Вважаю, став набагато дорослішими.
— Кравцовим вважає, що найважчим в Баку для вас був бій в 1 / 8 фіналу з кубинцем Робейсі Раміресом. Ваша думка?
— Той поєдинок дійсно видався непростим. Це дуже хороший, яскравий боксер, і пройшовши його, в наступному колі на азербайджанця Ельвіна Мамішзаде налаштовувався зовсім інакше. І з кожним наступним боєм все більше і більше додавав. А в поєдинку з чемпіоном світу-2007 американцем Уорреном Рауш в півфіналі, звичайно ж, хвилювався. Але це був уже четвертий бій на турнірі, і все склалося добре.
— В Азербайджані вас, як людину, що носить вірменську прізвище, всі сприймали вкрай негативно.
— Для мене це було відмінним стимулом. Коли я виходив на бій і всі вболівали проти мене, це тільки бадьорить. Налаштовувало на те, щоб наносити якомога більше ударів і перемагати з великою перевагою, щоб змусити замовкнути трибуни – тому що вболівати за суперників вже не було сенсу.
— У фінальному бою судді віддали вам перевагу над валлійцем Ендрю Селбі в один удар (13:12), хоча фахівці вважають, що розрив у рахунку склав чотири-п’ять очок.
— Ні на секунду не сумнівався у своїй перемозі і не думав, що мене засудять. Хоча подібне було очікувано – де б ми не боксували, в Азербайджані чи країнах Європи, нас завжди «підтискають». Ось і доводиться перемагати з явною перевагою.
— Покладений на вас величезна відповідальність перед Олімпіадою не тисне?
— Золото Олімпіади в Лондоні – моя мрія, моя мета, і буду робити все, щоб її досягти. Не зациклююся на тому, що треба виграти – розумію, що від мене на Іграх очікують тільки золота. Буду показувати свій бокс, а там, дасть Бог, все складеться вдало.
— Головним суперником на Олімпіаді буде той же американець Уоррен?
— Ні, суперниками будуть всі без винятку боксери. Ви бачили, яка складна у мене було жеребкування? І на Олімпіаді буде такою ж «заміс» і програти можна будь-якому супернику, якщо розслабитися хоча б на секунду.
— Як можна охарактеризувати боксера Мішу Алояна?
— Запитайте краще у мого тренера. Мені комфортно робити свою роботу і постійно тримати суперника в напрузі. Десь працювати першим номером, а в якихось моментах активним другим – щоб контролювати хід бою.
