Захисник ЦСКА Олександр Гуськов, відповідаючи на запитання відвідувачів сайту Sportclub, розповів про те, що хотів продовжити свою кар’єру в Ярославлі, про свою готовність до того, щоб в майбутньому стати тренером і чим він цікавиться крім хокею.
— Чому ви вибрали саме хокей? Якби не стали хокеїстом, яку професію ви б обрали? (Roma-Ava2315)
— З самого дитинства було одне лише бажання – стати хокеїстом. У мене навіть твір було в першому класі на тему «Ким ти хочеш стати». До цих пір воно зберігається. Так от, я тоді написав, що хочу стати хокеїстом. Чи не майстром спорту, ні кимось ще, просто хокеїстом. А ще до хокею я півтора року займався спортивною гімнастикою. Так що, міг би зараз бути другим Олексієм Немов. Хоча тренер ніби як не бачив у мені гімнаста. І батьки відвели мене в хокей. Тим більше, що будинок, де я жив, знаходився в ста метрах від ковзанки. І я захопився хокеєм. Якщо говорити про іншу професії … Мене дуже приваблюють машини. Я б, напевно, їх продавав, тюнінгував. Загалом, робив з автомобіля цукерочку, такий ексклюзивний варіант.
— Як воно, бути другим у списку В’ячеслава Фетисова, і як в дитинстві вам ставили кидок, що він у результаті став настільки точним і потужним? (Ilya-FCSM_fan)
— Звичайно, приємно усвідомлювати, що в списку кращих бомбардирів-захисників після Фетисова йде Гуськов. Багато хто мене з цим вітають і бажають більшого. Але я намагаюся думати про це трохи менше, не зациклююся. Тому що як тільки починаєш зациклюватися, багато чого не виходить. Що стосується мого кидка, якихось певних занять та тренувань у мене не було. Я ж спочатку був нападаючим, а потім став захисником. Пам’ятаю, в Нижньому Новгороді, коли прийшов в другу команду, тренер мені сказав, що я не вмію кидати і клацати. Казав, що роблю я це неправильно. Я запитав, як потрібно. Він мені показав пару раз, пояснив, що треба робити, як тіло ставити. Порадив прийти додому, стати перед дзеркалом і відпрацьовувати раз по сто, по двісті шайби. Але дзеркала не бив. Робив це без шайби. Потім вже на тренуванні відточував.
— Може, вам варто зараз повернутися до Ярославля?
Ваш досвід потрібний як ніколи клубу, молоді потрібен хороший наставник і гравець на майданчику. (Sinnik)
— Приємно, звичайно, що вболівальники Ярославля хочуть мене бачити. Але це залежить не від мене. Перше слово, напевно, повинен сказати президент клубу. Треба ж запрошення. Сам адже я не можу туди приїхати. Але я б не відмовився. У такій ситуації не відмовляються. Взагалі, я дуже хотів у Ярославлі залишитися. Місто стало для мене своїм. І син у школу пішов, і в хокейну секцію. Все вже було налагоджено. І, звичайно, було приємно грати у такій чудовій команді як «Локомотив».
— Чому ЦСКА в цьому сезоні так нерівно виступає?
(CSKA095)
— Думаю, ще рано говорити про якісь нерівностях. Зіграли не так багато. Хоча, звичайно, могли б виступати краще. Сподіваюся, всі кращі ігри ЦСКА попереду. Будемо для цього робити все. Подивіться, який зараз чемпіонат. Взагалі, незрозуміло, що відбувається і говорити про якусь стабільність і рівною грі неможливо. Не знаєш від кого що чекати. Буває, що команди, які знаходяться внизу турнірної таблиці, обіграють лідерів. Зараз же всі грають на ентузіазмі, емоціях, на силових якостях, які в предсезонке розвивали. Пройде якийсь час, і почнеться вже «розумний» хокей. Багато чого буде залежати від майстрів, які зібрані в команді. Напевно, тоді й можна буде говорити про щось конкретне.
— Багато вихованців знаменитої на весь світ хокейної школи ЦСКА зараз успішно грають або грали за океаном. Ви повинні розуміти, що цього успіху і добробуту вони досягли завдяки величезному і тяжкої праці тренерів цієї школи. Як оцінюєте подяку цих гравців своїй школі за свій успіх і чи знаєте ви про якісь конкретні приклади?
Наприклад, хто-небудь дарував квартиру в 10 млн. доларів в центрі Москви В. В. Тихонову, що недавно було зроблено на честь дня народження «золотого голосу Росії»? (Harlamow17)
— Це все залежить від людини. Не можна ж усіх під одну гребінку. Неможливо засуджувати когось за те, чому він це не зробив, а інший зробив. Я не чув, що хтось з хлопців купив своєму тренеру квартиру в центрі Москви за 10 млн. Але, як мені здається, все одно якось та дякують. Але відбувається це без розголосу. Адже зрозуміло, що якби не тренери ми б не стали тими, ким зараз є.
— Які плани ставите по закінченню кар’єри? Підете зі спорту або спробуєте в ролі тренера? (Maks-live)
— Я закінчив вищу школу тренерів. Завжди хотів спробувати виявитися в шкурі тренера. Часом дивлюся на те, що робить тренер і думаю, як би я вчинив у цій ситуації. Хотілося б спробувати себе на цьому поприщі. Хоча нервів доведеться витратити багато. Я розмовляв з хлопцями, які нещодавно стали працювати тренерами, і з тими, хто вже працює давно, і всі говорять про те, що це дуже важко. Хмарно нервування.
— Чи є у вас шанс потрапити до збірної? (Merok)
— Шанс є завжди, але я вже не раз переконувався в тому, що не завжди все залежить від тебе. Бажання це ще не все. Тому, як Бог дасть.