Матчі «Локомотива» і «Рубіна» в Лізі Європи, хоч і вийшли різними за результатом, сюжету і числу голів, чомусь були невловимо схожі. Sportclub об’єднує враження, отримані в Черкизове і на «Уайт Харт Лейн», і знаходить нову тенденцію в поведінці російських клубів у Європі.
Мимо каси
Матчі англійської прем’єр-ліги на домашньому стадіоні «Тоттенхема» збирають 36 тисяч чоловік – максимум, закладений у можливостях арени. На «Рубін» у четвер прийшло 24 тисячі – тобто, дві третини. Здається, ця пропорція взагалі показова. Мабуть, вона дуже точно виражає ставлення багатьох континентальних клубів до Ліги Європи. У порівнянні з національним чемпіонатом цей турнір вторинний і гідний приблизно такого, на дві третини від межі, вкладення сил.
Хоча якщо судити за складом «Тоттенхема», це співвідношення ще скромніше. Проти «Рубіна» в стартовому поєднанні «шпор» вийшли лише три людини з тих, хто є основою команди в прем’єр-лізі. Правда, потім ще стільки ж з’явилося на заміну. Загалом, відсотки кожен може порахувати самостійно, але принципово картина зрозуміла. І добре б вередував тільки англійці або їх колеги з «великої п’ятірки»: поведінка цієї публіки можна було б списати на дивацтва ситих. Але ж і бідолахи-греки, у яких будь-яка драхма на рахунку, надлишковим пієтетом перед Лігою Європи не страждають. Хоча кожне очко, там зароблене, варто призових грошей, і в їхньому становищі чималих: у попередньому розіграші за нічию давали 70 тисяч євро. Але ось їде в Росію АЕК, і одну парочку своїх лідерів тренер залишає в Афінах, а іншу на лавочці. Трьома тижнями раніше Казань брала ПАОК, і ті греки надійшли приблизно так само.
Подорож тачки
Вітчизняні клуби поки всі формальні ознаки поважності витримують. Мабуть, цього разу «Локомотив» намагався бути навіть серйозніше, ніж раніше. Принаймні, у попередніх випадках Жозе Коусейру після матчів чемпіонату Росії міняв в Лізі Європи мало не по півскладу, а цього разу стартові поєднання в іграх з «Томью» і АЕКом збіглися абсолютно. Осічка з «Андерлехтом» змушувала залізничників поставитися до чергового домашнього матчу максимально відповідально, ніж, мабуть, і був продиктований вибір тренера. Проте гравці важливістю моменту не перейнялися: те, чим займалися залізничники до перерви, на футбольному сленгу називається «возити тачку». Щоб знайти потрібний тонус, команді потрібен гучний розмова в роздягальні, в чому після гри зізналися самі футболісти, і заміни.
Добре, до слова, що «Локомотив» має зараз таку лавку, яка дозволяє машиністові в будь-який момент додати своїм складом ходу. Всі троє вийшли після перерви гру проти АЕКа підсилили. Віктор Обінна вже на другій хвилині своєї присутності на полі створив перший в матчі гол, Феліпе Кайседо закрив рахунок, а Дмитро Лоськов хоч і пробув на полі трохи більше десяти хвилин, встиг в черговий раз показати, ніж справжній творець гри, в сенсі плеймейкер, відрізняється від всіх інших футболістів. Добрих слів заслуговує і Дмитро Сичов, який вийшов на поле з капітанською пов’язкою, що змінив по ходу гри три позиції і емоційної вибірковістю, на відміну від багатьох партнерів, не засмутив. Хоча господарі і в другому таймі, коли гра у них начебто пішла, на своєму переважання твердо не наполягали. Великодушно дозволили, наприклад, супернику скоротити рахунок. До речі, це був вже четвертий гол, забитий у ворота залізничників за три матчі Ліги Європи. В одинадцяти іграх чемпіонату країни при Коусейру команда пропустила лише тричі. Якщо мати на увазі, що клас суперників у двох цих турнірах можна порівнювати, різницю в надійності важко пояснити чимось іншим, окрім як різницею в серйозності.
Легкий холодок
Всі ознаки пристойності витримав у Лондоні і «Рубін». Гості вийшли на гру, мабуть, найсильнішим на сьогодні складом. Звичайною для нього передбачливості з прицілом на наступний матч у кадрових рішеннях Курбана Бердиєва на цей раз не вгадувалося. Та й гра Казані була грунтовної – щільною, енергійної, творчої. Напруженості у чужих воріт, моментів, ударів – всіх зовнішніх ознак футбольного благополуччя – теж вистачало цілком. Але разом з тим не залишало відчуття, що горить «Рубін» аж ніяк не найбільш яскравим світлом, на який сьогодні здатний (благо гра зі «Спартаком» дала про нинішні казанських потужностях цілком вичерпне уявлення). Максимального напруження, якогось надзусилля гостям, мабуть, і не вистачило, щоб своє зовнішнє перевагу оформити в цифри на табло. Про причини, втім, можна сперечатися. Можливо, провиною всьому, навпаки, занадто шанобливе ставлення до події: все-таки Лондон, «Тоттенхем», «Уайт Харт Лейн». Хоча, з іншого боку, від чого боятись людям, що пройшли «Камп Ноу» і «Сан-Сіро»?
Пам’ятається, після одного з колишніх матчів Ліги Європи керівники «Локомотива» поскаржилися на загадкову нечуйність глядача. Мовляв, команда грає, стадіон відмінний, турнір європейський, суперник гідний – а народ не йде. І чого ще йому треба? Вчорашній матч з АЕКом зібрав у Черкизовской чаші 8 тисяч осіб – жоден з матчів сезону не збирав тут менше. Як би не лаяли нинішніх майстрів за байдужість до інтересів вболівальника, кращим натхненником для них все одно залишаються трибуни. Змагання, яке байдуже публіці, не може по-справжньому збудити і акторів. Звідси, мабуть, і те нове у вітчизняній футбольній культурі злегка прохолодне ставлення до континентального турніру, яке ще зовсім недавно неможливо було собі уявити.