Заслужений тренер Росії і постійний експерт Sportclub Сергій Гімал в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту Катерині Балєва пояснив, на чому заснований вибір головного тренера збірної країни Зінетулой Білялетдінова, і розповів, у чому полягає корінь всіх бід чемпіона КХЛ «Салават Юлаєв».
— Білялетдінов – красень, – зауважив Гімал. – З ходу закликав в команду молодих перспективних хлопців, і нехай декого ми поки що в цьому списку 33-х не бачимо, це всього лише перший турнір. Найголовніше, що робить Білл – дає всім шанс.
— Кому-то перший, а кому-то останній? Той же Олександр Єременко весь минулий сезон простояв в Уфі біля бортика, та й Олексій Терещенко навряд чи чимось здивує …
— Нічого дивного тут не бачу. Це люди, які користуються абсолютною довірою Білялетдінова, на яких він розраховує в будь-якій ситуації. Надійних хлопців, які йому дуже потрібні, особливо зараз, і яких він високо цінує. Треба розуміти, що головна команда Росії – це не молодіжна збірна, на одній молоді тут не виїдеш. Тому ж Терещенко останнім часом практично не давали шансів проявити себе у збірній. А Білл в них вірить. Чому ні? А з приводу запрошення Єременко – скільки в списку воротарів? П’ять? І чого тоді переживати? По крайней мере, для Олександра це величезний шанс. Так, минулий сезон у нього втрачено, але зараз він грає непогано, б’ється і хоче довести, що його рано поховали. У нього прекрасні відносини з Зінетулой Хайдарович, вони завжди зможуть спокійно поговорити і все вирішити.
— Крім Єременко в списку Білялетдінова фігурують Іван Касутін, Ілля Єжов, Костянтин Барулін і Михайло Бірюков. Хтось із цих голкіперів має реальні шанси поїхати на Олімпіаду?
— Шанс є завжди, але не відкрию Америки, якщо припущу, що на чемпіонаті світу, не кажучи вже про Олімпіаду, основним воротарем буде Семен Варламов, Ілля Бризгалов чи Сергій Бобровський.
— Що стосується нападу, то Уфимская зв’язка Григоренко – Радулов ще в минулому сезоні заслужила перевірки на рівні збірної …
— На жаль, Григоренко через травму не потрапив на чемпіонат світу до Словаччини, тому для нього це теж відмінна можливість розкрити свій потенціал. До Олімпіади Ігор підійде 31-річним – самий розквіт для гравця. Незважаючи на те, що в жовтні Григоренко пропустив кілька матчів, він до цих пір йде в числі лідерів ліги з забитим голам і заслуговує як мінімум місця в розширеному списку.
— А ось центрфорварда уфімського ударного ланки Сергія Зінов’єва ми, судячи з усього, найближчим часом у збірній не побачимо?
— Навряд чи. По-перше, Сергій зараз грає дуже средненько, по-друге, каменем спотикання напевно стануть, м’яко кажучи, не найтепліші стосунки з Біллом.
— У списку є й зовсім незнайомі прізвища, наприклад, захисник Андрій Конєв і форвард Андрій Попов з «Трактора», на рахунку якого в цьому сезоні лише 2 очки …
— Це нормальні гравці, які напевно потрапили в цей список не за красиві очі, а за рекомендацією тренерів. При цьому треба розуміти, що, швидше за все, третина цієї команди поїде з другої збірної в Білорусію, де в листопаді відбудеться турнір «Європейський хокейний виклик». Але після виклику в першу збірну всі ці хлопці отримають величезний стимул працювати далі. Зараз у залишилися до перерви 10-12 днів вони будуть орати як божевільні. А потім, ймовірно, з ними спокійно поговорять і скажуть: «Ось зараз ти поїдеш до Мінська, зіграєш там здорово, і будеш вже залізним кандидатом в першу команду». По-моєму, це відмінний стимул і величезний позитив.
— Що мав на увазі Білялетдінов, говорячи в одному з інтерв’ю, що у нього можливостей більше, ніж у наставника футбольної збірної Діка Адвоката?
— У Адвоката практично не було часу, щоб поміняти півкоманди. До початку відбіркового циклу до чемпіонату Європи у нього був всього один товариський матч. Але ж йому треба було награти склад і кров з носу перемагати, потрапляти на Європу, інакше, як сказав сам Адвокат, у збірної Росії був би вже інший тренер. У збірної Росії з хокею немає відбіркового турніру, замість нього є чемпіонат світу. Тому у Білла немає такого жорсткого цейтноту – в його розпорядженні чотири турніри, де він може перевірити всіх кращих гравців, що виступають у Росії.
— Крім опублікованого розширеного списку збірної однієї з найактуальніших тем залишається ситуація в Уфі. У чому криється корінь невдач «Салават Юлаєв»?
— У міжсезоння клуб пережив серйозну перебудову: поміняли все, всіх керівників, всю систему управління. Пішов президент клубу Микола Курапов, який «кермував» усім і мав жорстку позицію як по відношенню до гравців, так і до тренерів. І що важливо, у Курапова були хороші стосунки з головним патроном команди і колишнім президентом республіки Муртаза Рахімовим, з яким він спілкувався безпосередньо. А зараз в Уфі елементарно немає керівництва, немає людини, яка може приймати рішення. У тих людей, які зараз знаходяться на чолі команди, немає фінансових важелів. Плюс фінансові колотнечі, які розбудовували хокеїстів, вони і тренувалися, і грали абияк. Зараз, начебто, захотіли, але, виявляється, вже не можуть. Час минув, окулярів багато втрачено.
— Виходить, «Салават» потрібна жорстка рука?
— Саме так. Очевидно, що Сергію Михалева не вистачає жорсткості. Хоча, він робить все, що може.
— У даній ситуації формулювання «гравці плавлять тренера» недалека від істини?
— На якомусь етапі гравцям було все одно, приберуть Михалева або залишать. Зараз пофігізм вже злетів: команда не набирає очки, індивідуальна статистика страждає, хлопці, м’яко кажучи, в ямі і імідж кожного з них там же.
— Приїзд до Уфи Карі Хейккіля наштовхнув багатьох на думку: може, це і є та сама жорстка рука, яка так потрібна «Салават»?
— У даний момент Хейккіля є тренером збірної Білорусії, і його контракт з національною федерацією не передбачає суміщення посад. Варіант один – розірвати договір, але думаю, фін на це не піде, тому що це буде підло. А білоруси ніколи не підуть на суміщення – це просто несерйозно. Якби мова йшла про мінському «Динамо», це було б зрозуміло, все під рукою. Але Уфа – не якась мертва команда, там роботи непочатий край.
— Відрахування легіонерів Якуба Клепіш і Роберта Нільссона виглядає як спроба знайти крайнього в цій ситуації?
— В принципі, мені ці гравці подобаються, але тут згоден з Михалева: вони повинні були грати краще, але так і не стали лідерами команди, яким був, наприклад, Патрік Торесен. Здається мені, на черзі і Ерсберг.