Збірна Росії у вівторок оформила вихід на чемпіонат Європи 2012 року. Sportclub продовжує смакувати успішний виступ дружини Діка Адвоката на груповій стадії і пропонує згадати головні віхи для росіян у відбірковій кампанії.
Росія – Словаччина. Сумна закономірність
Другий матч збірної в цьому відбірковому циклі, він же і перший домашній. Стартувала команда Діка Адвоката в гостях у Андорри, і той поєдинок викликав чимало нарікань – мовляв, і бігали повільно і моментів не реалізували предостатньо, і взагалі карликів повинні обігравати із закритими очима. На жаль, переконати вболівальників і фахівців цим матчем збірної не вдалося. Навіть навпаки, саме цей матч будуть пригадувати національній команді до кінця турніру. А сталося, як ви пам’ятаєте, наступне – на 27-й хвилині Ігор Акінфєєв, починаючи чергову атаку росіян, невдало відпасував Василь Березуцький. Нерозумінням двох армійців вміло скористався Мирослав Стох – перехопив м’яч і від усієї душі Запуль їм у дальній верхній кут. Росіяни після цього створили безліч моментів, але реалізувати жодного не змогли.
Ірландія – Росія. Адреналін
Перші 60 хвилин цього матчу у виконанні збірної Росії ще довго будуть вважати зразковими. Повівши вже на початку другого тайму з рахунком 3:0, наша збірна, здавалося, позбавила ірландців всякої надії заробити очки. А перший м’яч, забитий Кержаковим після чудо-паса ножицями у виконанні Ігнашевіча, ще довго буде в лідерах за кількістю переглядів на всіх відеоресурс. Але от халепа – Роббі Кін і Шейн Лонг розраховували зовсім на інший результат. Перший на 72-й хвилині випросив і виконав 11-метровий, а інший добив м’яч у сітку воріт Акінфєєва після удару Ейдена Макгіді. На щастя, три очки з Дубліна підопічні Адвоката все ж відвезли, але останні 15 хвилин без валідолу дивитись було важко.
Росія – Ірландія. Атракціон небаченої щедрості
Майже рік тому, у відповідному матчі глядачі голів не побачили зовсім. Що анітрохи не применшує краси самої зустрічі. Моментів російська команда створила безліч і на будь-який смак, от тільки реалізувати жоден з них не вийшло – на шляху м’яча немислимим чином виростали то захисники, то каркас воріт, то вже ніби залишився не при справах Шей Гівен. Це була відповідь всім, хто наполегливо вимагав від національної команди красивого футболу. Ну ось же він! Ось Олексій Березуцький фінтить близько чужій штрафній не гірше капітана Аршавіна, от Олександр Анюков на крейсерській швидкості мчить по брівці, от Ігор Семшов завдає чергового неймовірний удар. Незрозумілим залишилося тільки одне – чому за таку гру збірну не проводили навіть оплесками.
Словаччина – Росія. Перевірка на міцність
У ситуаціях, коли нашу збірну влаштовувала і нічия, завжди ставало особливо тривожно. Ось і цього разу побоювання були й за себе (ми, он, з Ірландією скільки моментів створили, та так і не забили), і за тих юнаків (а раптом вони після поразки з рахунком 0:4 від Вірменії все свою злість на наших щось і вимести). На щастя, прогнози такі не виправдалися. Так, гра в Жиліні за видовищністю поступалася прийому ірландців, зате російська збірна ні на секунду не дозволила засумніватися у виконанні завдання-мінімум. Хіба що у заключні 15 хвилин першого тайму у словаків були реальні шанси відзначитися, в решту часу наша збірна контролювала ситуацію. Єдиний гол, де-факто оформив нам поїздку на Євро-2012, забив Алан Дзагоєв дальнім ударом метрів з 30-ти, зачепивши по дорозі Яна Дюріци.
Росія – Андорра. Спасибі, збірна!
Хто б що не говорив про статус суперника, збірна в цьому матчі віддячила всіх уболівальників красивою, яскравою грою і великою кількістю голів – вже до перерви підопічні Адвоката повели з рахунком 4:0. Саме на таке видовище і розраховували і 57 тисяч уболівальників, що прийшли, незважаючи на холод, в «Лужники». Росіяни, які протягом усього відбірного циклу зарекомендували себе закоренілими прагматиками, не зупинялися навіть тоді, коли результат поєдинку був давно вже ясний.