Напередодні відбіркового матчу до Євро-2012 між збірними Словаччини та Росії спеціальний кореспондент Sportclub у Жиліні вирішив поділитися десятьма цікавими фактами про країну-суперниці нашої команди.
1. Словаччина – держава молода, а за мірками всесвітньої історії так зовсім ще юне. Чи жарт, перший футбольний чемпіонат пострадянської Росії стартував раніше, ніж Чехія і Словаччина розділилися на дві незалежні держави. Сталося це, до речі, 1 січня 1993 року.
2. Офіційна мова країни – словацька. Він належить до групи слов’янських мов і, в принципі, досить простий для розуміння росіянами, особливо на листі. Hovoríte po rusky? Питання зрозуміле, чи не так?
3. Прапор Словацької республіки як дві краплі води схожий на російський. За одним винятком – зображенням національного герба. Подвійний срібний хрест на червоному щиті, який стоїть на символічному зображенні трьох гір синього кольору, спеціально був доданий, щоб словацький стяг не плутали з російським або словенським.
4. З 2009 року Словаччина увійшла в зону євро, чим невимовно полегшила життя численним туристам. А от їхні сусіди з Чехії до цих пір використовують свою крону.
5. До речі, про Чехію. Тамтешнє пиво по праву вважається любителями пінного напою одним з кращих в світі. Так от, словацьке принципово нічим йому не поступається. Перевірено на власному досвіді.
6. Головне місто Словаччини Братислава – єдина столиця в світі, яка безпосередньо межує з двома іншими госудаств: Австрією та Угорщиною. Братиславська вулиця Копчьянская переходить у вулицю Прессбургерштрассе сусідній австрійського села Кітзее, а до 1936 року з Братислави до Відня можна було доїхати на міському трамваї.
7. Словаччина не просто розташовується в Центральній Європі. Сам географічний центр Старого Світла знаходиться в Словаччині поблизу церкви Іоанна Хрестителя в містечку Кремницький Бані. Це засвідчує напис на великому валуні біля будівлі.
8. Росія здавна славиться винахідниками. У Словаччині теж є свої Кулібіни. Так Штефан Баничі в 1913-1914 роках створив і успішно випробував перший військовий парашут. Правда, зробив він це, вже емігрувавши в США. Немає пророка в своїй вітчизні.
9. Для словацького ландшафту характерна гориста природа. Ось і стадіон в Жиліні, на якому команді Діка Адвоката належить помірятися силами з підопічними Володимира Вайсса, називається «під Дубном». На честь пагорба Дубен, поблизу якого розташований.
10. І наостанок про сумне. Спортивна історія незалежної Словаччини не нараховує і десяти років, але збірна цієї країни має дуже неприємну властивість у вирішальний момент вставати на шляху нашої команди. Так було у фіналі чемпіонату світу з хокею в 2002-му і в заключному матчі групового етапу відбіркового турніру до ЧС-2006 з футболу. Залишається сподіватися, що приказка про Бог, який любить Трійцю – російська, а не словацька, і тому господарям стадіону «під Дубном» не допоможе.