Головний тренер петербурзького СКА Мілош Ржига, відповідаючи на запитання відвідувачів Sportclub, розповів про стан справ у клубі, похвалив уболівальників команди, а також назвав футбольний клуб, за який хворіє.
— Які позиції в СКА потребують посилення?
— Центрального і крайнього нападника. Нам не вистачає одного сильного гравця для першої ланки і нападаючого, який спокійно зможе реалізовувати моменти у другому ланці, якщо виникає складна ситуація.
— Чому Гліб Клименко отримує так мало ігрового часу?
— Думаю, що він гідний більшого кількості ігрового часу, але він сам повинен довести це своїм старанням і бажанням грати.
— Багато розмов про можливу появу Олександра Радулова в стані СКА. Наскільки вам потрібен гравець, з яким у вас були не дуже хороші відносини в минулому плей-офф?
— У нас з ним нормальні стосунки. Ми з повагою ставимося один до одного. І такий гравець б не завадив нашому клубу. Але я не кажу, що це має бути саме Радулов. А в пресі пишуть багато того, чого немає насправді. Зі мною особисто з приводу появи в команді Олександра ніхто не розмовляв.
— А чи може гравець, який за власним бажанням покидає клуб, отримати довіру в якійсь іншій команді? І наскільки взагалі подібна поведінка професійно?
— Звичайно, не може. Якщо у гравця виникають якісь проблеми в сім’ї або ще де-небудь, то завжди потрібно домовлятися з клубом. Вирішувати їх разом. Подібна поведінка неприпустимо і для тренерів з менеджерами. Це непрофесійно.
— За кого ви вболівали у футбольному матчі «Спартак» – «Зеніт»? Чи продовжуєте симпатизувати «Спартаку»?
— Я не змінюю своїх уподобань. Моєю улюбленою командою з дитячих років є «Манчестер Юнайтед». Я відвідував матчі російської прем’єр-ліги і мені сподобалася атмосфера. Я поважаю уболівальників «Спартака», тому що коли я працював у Москві, вони так само ставилися до мене. Я з повагою ставлюся і до вболівальників СКА, бо вони створюють таку атмосферу на арені, який я особисто не очікував спочатку.
— Розкажіть, чому Андрій Потайчук постійно з вами? Чи не боїтеся конкуренції з його боку?
— Не можу сказати, що Андрій зі мною поруч постійно. Такою людиною скоріше був Володимир Копилівська. Я з ним разом починав, і він мені з усіх питань допомагав у Росії. Від організації тренувального процесу до поїздок по місту. Потім вже тільки з’явився Андрій, який після нашого відходу з «Спартака» практично повністю взяв на себе обов’язки Володимира. Андрій розумниця. Він знає чотири мови, а це важливо для спілкування з іноземцями. Конкуренції з його боку не боюся. Навпаки, я буду тільки радий, якщо учень перевершить вчителя. Але поки він переходить через міст від берега гравців до берега головного тренера. І це добре.