Дзюдо прийнято вважати школою життя, але воно може виявитися і шляхом до смерті, вважає видатна японська спортсменка Норико Мидзогути, срібний призер Олімпійських ігор у Барселоні. У статті, опублікованій французьким журналом L’Equipe, вона б’є тривогу з приводу вживаних в японському дзюдо методів навчання, оскільки вони представляють небезпеку для життя.
Мидзогути приводить статистику Японської асоціації важко травмованих дзюдоїстів(JJAVA), згідно якої на татамі стало відбуватися все більше випадків важких травм і каліцтв. З 1983 по 2009 рік в Японії загинуло 110 дзюдоїстів-юніорів у віковій групі від 12 до 18 років. У 65 летальних випадках причиною було ураження мозку. Ще 260 спортсменів відчуватимуть тяжкі наслідки подібних травм впродовж усього життя. Всього ж, згідно із спортивною статистикою, на 10 травм мозку в дзюдо доводиться 4 летальні випадки в рік.
Вона також посилається на результати професора медицини Рио Утиди, що очолює асоціацію JJAVA, який підрахував, що випадки важкого травматизму і загибелі спортсменів трапляються в дзюдо в п’ять разів частіше, ніж в інших видах спорту.
Цю проблему слід серйозно проаналізувати, оскільки з 2012 року дзюдо стає обов’язковим видом спорту для учнів японських коледжів, – цитує Мидзогути ІТАР-ТАРС.
Зрозуміло, дзюдо – це прекрасний для виховання людей вид спорту, що прищеплює молоді такі важливі якості, як завзятість в самоудосконаленні, сміливість, гнучкість тіла і розуму. Воно розвиває також здатність людини адаптуватися до ситуацій, що швидко міняються, – підкреслює японська дзюдоистка, попереджаючи, що це і дуже небезпечний спорт.