Напередодні матчу третього туру групового етапу Ліги чемпіонів «Шахтар» – «Зеніт» кореспондент Sportclub дізнався, як шахтарі залякували суперників своєї улюбленої команди, де в місті коштує Цар-гармата і чому шанувальники пітерського клубу не зможуть випити пива на футболі.
1. Освоювати землі в районі сучасного Донецька почали ще запорізькі козаки в XVII столітті, але повноцінне поселення з’явилося тут, коли валлійська бізнесмен Джон Юз в 1869 році почав будівництво металургійного заводу. Заснований заповзятливим валлійцем комбінат дуже скоро став одним з індустріальних центрів Російської Імперії.
2. Саме на честь Джона Юза робітниче селище, з якого згодом виріс Донецьк, був названий Юзовкой. Після створення СРСР в 1924 році місто (в 1917 році Юзовка отримала такий статус) перейменували в Сталіно. Втім, до фігури Йосипа Віссаріоновича ця процедура ніякого відношення не мала. Подібним чином радянська влада увічнила сталеливарну промисловість, добре розвинену в цих місцях. Донецьк став Донецьком в 1961 році. Взяв він свою сучасну назву від притоки річки Дон – Сіверського Дінця, що протікає на півночі області, хоча саме місто стоїть на річці Кальміусі. Кумедний випадок стався з командою Шахтар в 1961 році: команда виїхала на фінальний матч Кубка СРСР проти московського «Торпедо» з міста Сталіно, а повернулася з трофеєм вже до Донецька.
3. У 1970 році ЮНЕСКО визнало Донецьк найкращим промисловим містом світу. При цьому, незважаючи на активне індустріальний розвиток, в радянські часи одним з прізвиськ Донецька було «місто троянд», так як тут росло більше двох мільйонів кущів цих квітів. Після розвалу Радянського Союзу в 1990-і роки для міста настали непрості часи, і свої горді звання він втратив.
4. Навесні 2001 року уряд Москви замовило виготовлення копії Цар-гармати, що знаходиться в Кремлі, і подарувало цю копію Донецьку. Встановлено вона була навпроти донецької мерії. Ще одна копія знаменитого знаряддя знаходиться в Йошкар-Олі. Також гігантська 20-дюймова гармата є в Пермі, але на кремлівську вона майже не схожа, а головне її відмінність полягає в тому, що вона є справжнім бойовим знаряддям.
5. Незважаючи на те що Донецьк є одним з найбільших індустріальних центрів України, місто займає лише п’яте місце за населенням, поступаючись Києву, Харкову, Одесі та Дніпропетровську. Зараз у ньому проживає трохи менше мільйона осіб.
6. Ще в радянські часи, коли фактично в межах міста йшла видобуток вугілля, шахтарі любили дивитися футбол з териконів (величезних відвалів вугільної породи), які височіли над старим стадіоном «Шахтаря». У місті ходить легенда, що гарячі ліхтарики на сотнях шахтарських касок надавали лякає вплив на суперників гірників.
7. У 2007 році палкі суперечки викликав ребрендинг клубної емблеми. Власник клубу Рінат Ахметов бажав її осучаснити і звернувся в італійську компанію «Інтербренд». Італійські дизайнери привнесли в клубну атрибутику помаранчеві язики полум’я, що не сподобалося донбаським шахтарям, для яких вогонь є символом біди. Компромісу все ж таки вдалося досягти. Вогненні спалахи на логотипі залишилися, але зате під тиском громадськості туди повернулися два шахтарських молотка, які займали центрально місце на емблемі клубу ще в радянські часи.
8. У 2009 році в Донецьку була побудована «Донбас Арена». Новий стадіон моментально став головною визначною пам’яткою міста. На будівництво всього комплексу і облагороджування території стадіону була витрачено близько чотирьохсот мільйонів доларів. «Донбас Арена» відноситься до п’ятизіркового категорії стадіонів і вміщає п’ятьдесят дві тисячі осіб. На цьому стадіоні «Шахтар» програв лише два матчі з п’ятдесяти: «Оболоні» і «Барселоні».
9. Мешканці Донецька пишаються своїми відомими земляками. Зокрема в Донецькій області у місті Часів Яр народився народний артист СРСР і почесний громадянин Донецька Йосип Кобзон. У 2003 році в Донецьку навіть був встановлений прижиттєвий пам’ятник Кобзону.
10. У Донецьку є традиція, подібна до тієї, що вже давним-давно існує в Німеччині – тут люблять пити пиво на футболі. І хоча на «Донбас Арену» не прокладений півопровод, як на деякі арени в Німеччині, керівництво стадіону пишається тим фактом, що середня доза пінного напою, споживана кожним окремо взятим уболівальником за матч, тут вище, ніж в Гельзенкірхені на стадіоні «Шальке» – 0,64 літра за матч. Правда, попити пива на «Донбас Арені» вболівальники «Зеніту» не зможуть через заборону УЄФА на продаж алкогольної продукції на матчах Ліги чемпіонів.