Російська збірна напередодні вирішального матчу у відбірному турнірі Євро-2012 залишилася без основного нападника. Sportclub намагається зрозуміти, наскільки непоправною може виявитися ця втрата.
Недільний матч в Лужниках у свідомості багатьох глядачів напевно спровокував ефект дежавю. Знову «Спартак», знову центральна зустріч туру напередодні важливого матчу збірної, знову травма ключового гравця національної команди. Ось тільки про форварда збірної Данії в цей раз коментатори не говорили, а в іншому все, навіть рахунок, нагадував про серпневий дербі червоно-білих з ЦСКА. Якщо тоді команда Адвоката залишилася без основного голкіпера, то тепер втратила кращого бомбардира прем’єр-ліги (якщо хтось помітив у цих спостереженнях антіспартаковскіе нотки, то він сильно помиляється). Однак чи означає травма Кержакова, що пора істерично кричати «все пропало»?
Ледь стало відомо про те, що Олександр у найближчих іграх збірної не помічник, на різних форумах і гостьових книгах розгорнулася дискусія, присвячена вибору Адвоката. Кого тільки не рекомендували голландцеві «фахівці» (а інші персонажі свої перли в інтернеті і не залишають). Миготіли прізвища Дзюба, Бухаров і навіть Канунніков, але частіше за всіх, звичайно, згадувався другий бомбардир чемпіонату Голландії минулого сезону. Мрія мільйонів про виклик Буликін спочатку представлялася утопічною, тому що форвард «Аякса» при Дике Адвокаті може бути викликаний під прапори збірної лише тоді, коли разом травмуються Павлюченко і Погребняк. І навіть у цьому випадку далеко не факт, що Дмитро отримає довгоочікуваний дзвінок. Симпатія російських уболівальників до привабливого Роздовбай, взявся нарешті за розум, звичайно, зрозуміла і глибоко ментально. Але Адвокат такими категоріями явно не мислить.
Втім, враховуючи, що з ладу вибув швидкий і верткий форвард, викликати на його місце гренадера з Амстердама спочатку було б нелогічно. Правда, у результаті був запрошений гренадер з Казані, що логічну версію вибору Адвоката тут же розбиває. Запрошення Володимира Дядюн можна пояснити тільки однією метою – тренеру потрібен кваліфікований гравець для участі в тренувальному процесі. Повірити в те, що нападник «Рубіна» з’явиться на полі в Жиліні, може тільки людина з дуже буйною фантазією. Суворий і прагматичний Маленький генерал схожий на кого завгодно, тільки не на любителя експериментів.
Таким чином, варіантів гри в нападі залишається не надто багато. Можна як завгодно часто повторювати, що в Словаччині ми не збираємося грати на нічию, а й керуватися філософією «шашки наголо» на полі «Під Дубном» росіяни теж чи не будуть. Тому склад і тактику на п’ятничний поєдинок цілком можна передбачити. У тому числі і щодо атакуючої лінії. Власне на позицію центрального нападника реальних претендентів лише двоє – Погребняк і Павлюченко. Перший в стартовому складі збірної з’явився лише двічі ще на зорі відбірковій кампанії, а після домашньої зустрічі із Словаччиною міцно осів в запасі. Павлюченко і взагалі лише раз виходив у «старті», але зате як! У червневій грі проти вірмен на «Петровському» Роман зробив хет-трик, завдяки якому до цих пір є кращим бомбардиром команди (з тими самими трьома м’ячами в активі). Правда, в останні час справи у Суперпава складаються зовсім вже безрадісно, а у його гучного прізвиська, якщо все так і продовжуватиметься, скоро з’явиться саркастичний відтінок.
Головна проблема Павлюченко в стартував сезоні – відсутність ігрової практики. Про річному абонементі в першому ряду «Уайт Харт Лейн» мріє будь фанат «Тоттенхема», але ось Роман, думається, не надто щасливий, постійно спостерігаючи за грою Дефо і Адебайора в якості глядача. Ігровий час росіянину надається лише в матчах Кубка ліги і Ліги Європи, і особливих перспектив в лавах «шпор» у Павлюченко не видно. Погребняк також не є гравцем основного складу «Штутгарта», але при цьому хоча б провів у бундеслізі всі вісім матчів у новому сезоні, нехай, у семи з них з’являвся лише в кінцівці зустрічей. Здається, за три дні до матчу зі Словаччиною і сам Адвокат не знає, кого з цієї пари він випустить у стартовому складі. Не будемо все-таки відкидати досить сміливий варіант, при якому з перших хвилин можуть вийти обидва форварда. Саме так було в серпні в поєдинку проти сербів, коли на початку гри травмувався все той же Кержаков. А єдиний гол у тій зустрічі став плодом зусиль двох нападників: Павлюченко вдарив, Погребняк добив. З іншого боку, не можна виключити схему і без ярковираженной форварда, враховуючи наявність у складі таких гравців, як Аршавін, Дзагоєв і Самедов, цілком здатних скласти атакуючу трійцю.
Нерозумно сперечатися з тим, що відсутність знаходиться у відмінній формі, раззабівавшегося в цьому сезоні Кержакова є дуже серйозною втратою напередодні головної зустрічі відбіркового турніру. Але катастрофічної її назвати, мабуть, не можна. Так, напад збірної втратило в швидкості і мобільності, але набуло в могутності й умінні грати на другому поверсі. Та й, зрештою, не будемо забувати, хто є автором історичних голів у ворота Англії та Голландії. Золоті сторінки історії російської збірної, звичайно, з 2008 року вже помітно запилилися. Але може, в найближчу п’ятницю все-таки відбудеться довгоочікуване пробудження Сплячого гіганта? Пора, Рома, пора!