Суперники по сьогоднішньому матчу Ліги чемпіонів багато в чому схожі. У минулому вважалися глибокими провінціалами, обидва клуби останнім часом наполегливо претендують на звання законодавців футбольних мод у своїх країнах.
Спадщина
У радянську пору обидві команди складалися в категорії середняків. Порушувати статус-кво частіше вдавалося «Шахтарю», який в СРСР називали кубкової командою (чотири трофеї і чотири фіналу). А ще в активі гірників були один срібний і три бронзових комплекту чемпіонату країни. У «Зеніту» досягнень менше, зате одне з них – чемпіонство 1984 року – вийшло безумовно голосніше. Однак здебільшого обидві команди знайшлась в турнірних глибинах і, траплялося, навіть залишали вищу лігу.
Поворот
Перші сезони в національних чемпіонатах революційних перетворень не обіцяли: навіть у призери команди потрапляли зрідка. Нова історія «Шахтаря» почалася в 1996 році, коли господарем клубу став Рінат Ахметов, нині найбагатший чоловік України. Пітерці затрималися в колишньому столітті ще майже на десять років: найбільша компанія Росії «Газпром» купила контрольний пакет «Зеніту» в самому кінці 2005-го.
Філософія
Орієнтиром кожного з нових господарів став клуб елітного європейського рівня. Усередині країни невдачею для тих і інших вважається тепер будь-яке місце, крім першого. До свого першого національного титулу «Шахтар» йшов шість років, але з 2002-го став чемпіоном Україна вже шість разів. До «Зеніту» успіх прийшов швидше, через два роки, і зараз це дворазовий чемпіон Росії. У 2008-му і 2009-м відповідно Санкт-Петербург і Донецьк святкували виграш Кубка УЄФА. У клубному музеї росіян є ще Суперкубок Європи, зате українці дісталися до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.
Стадіон
У 2006 році Ахметов прийняв рішення про будівництво нового клубного стадіону, і через три роки «Донбас Арена» на 51 тисячу осіб вступила в дію. Це був перший український стадіон, який претендує на акредитацію класу Еліт УЄФА. Роботи зі зведення нової арени в Пітері почалися в тому ж 2006-му. Первісною датою здачі стадіону на Крестовському острові місткістю 69 тисяч чоловік називався березень 2009 року, але потім строки неодноразово переносилися, і зараз мова йде про листопад 2012-го. У кілька разів збільшилася і кошторис. За останніми даними, вартість пітерського стадіону в перерахунку на одне глядацьке місце складе 14 тисяч доларів (другий показник у світі після нового «Уемблі»). «Донбас Арена» обійшлася замовнику вдвічі дешевше.
Тренери
Обидві команди очолюють фахівці, які зробили собі професійне ім’я в cеріі А. Лучано Спаллетті відпрацював там чотирнадцять років, а Мірча Луческу – вісім. Втім, біографія останнього поізвілістее: до України він встиг кілька разів виграти чемпіонати Румунії та Туреччини. У «Шахтарі» румун практикує вже восьмий рік, причому вже не тільки тренує, а й значною мірою визначає клубну політику. Стаж італійського наставника «Зеніта» менше: два неповних роки, – не дуже велика поки і ступінь внутріклубного впливу.
Трансфери
Обидва клуби відомі агресивною поведінкою на футбольному ринку. Разом з тим, якщо «Зеніт» гравців переважно купує, то «Шахтар» з певного моменту став і активним продавцем. Великі збутові операції пітерців носять разовий, невпорядкований характер, тоді як в донецькому клубі вони зведені в систему. Помітно відрізняється і виручка. Ось, приміром, трійка найдорожчих продажів. «Зеніт»: Аршавін – 16,5 млн. євро (тут і далі за відомостями transfermarkt.de), Тимощук – 11, Шкртел – 10. «Шахтар»: Чигринський – 25, Тимощук – 14,5, Матузалем – 14.
Бразильці
Наскільки відомо, в «Зеніті» існує негласна заборона на придбання бразильців: вони, як вважає керівництво, примхливі, нестабільні, а тому не є надійним об’єктом капіталовкладень. Серед майже чотирьох десятків легіонерів, що в різні роки грали за Пітер, не було жодного громадянина Бразилії. Зате в Донецьку синів землі пентакампеонів вже втомилися рахувати. У минулому році головним скаутом «Шахтаря» став Луїш Гонсалвеш, який до того понад десять років очолював аналогічну службу в «Порту» і чудово знає південноамериканський ринок (Радамель Фалькао і Халк, до слова, – його знахідки).
Основа
Бразильці і складають фундамент «Шахтаря». Їх сьогодні в складі майже десяток (в тому числі гравці збірної Жадсон і Фернандіньо). Формально українців трохи більше, але в сенсі ігрового впливу латиноамериканці поза конкуренцією: за творення і голи, по суті, відповідають тільки вони. У Пітері «контрольний пакет» у росіян: шість чоловік є діючими гравцями збірної країни, ще четверо потенційно цілком відповідають її рівню. Іноземний легіон «Зеніту» має строкатий національний склад, що не передбачає наявності скільки-небудь великих діаспор.